Проаналізовано військово-політичний курс США та особливості військового будівництва цієї держави. Визначено мету США - створення найкращих в світі, повноцінних, збалансованих збройних сил, які відповідають вимогам ХХІ ст., спроможних забезпечити військову перемогу й одержання Вашингтоном політичних дивідендів у будь-якому регіоні світу. Досліджено напрями "життєво важливих інтересів" США, військово-політичні механізми впливу на різні країни, позитивні та негативні характеристики американської військової сфери.

Розкрито механізм формування військової могутності України. Розроблено концепцію компенсаційного впливу політичного потенціалу військової могутності на її загальний стан за умов комплексних соціально-економічних і політичних перетворень у державі. Запропоновано методологічні здобутки теорії синергетики з метою висвітлення складності та суперечливості процесу збройного забезпечення державотворчих зусиль в Україні та за її межами. Визначено особливості впливу військової політики України на кількісні та якісні параметри її військової могутності. Враховано міжнародні аспекти формування оборонної сфери України у контексті зміщення акцентів військового будівництва у країнах НАТО та Російській Федерації. Показано вплив геополітичних чинників на вирішення оборонних проблем України.

Зазначено, що протягом 1991 - 1999 рр. українська держава довела життєздатність своєї військової сфери. Досліджено питання про здатність військової організації держави функціонувати так само ефективно за умов розгортання бойових дій із застосуванням високотехнологічної зброї. Розглянуто моделі сучасних військових сил (передових та основних сил оборони, стратегічних резервів), заходи, визнані військово-політичним керівництвом необхідними для здійснення військової реформи, яка є об'єктивною реальністю. Наголошено, що зволікання з її проведенням неприпустиме з геополітичних і внутрішньодержавних причин.

Розглянуто здобутки та проблеми людства на шляху роззброєння і відмови від воєн як засобів вирішення міжнародних проблем, динаміку кількості та чисельності армій світу в ХХ ст., приклади їх використання.

Розглянуто можливості використання збройних сил сучасної демократичної правової держави, напрями небойової діяльності збройних сил більшості держав світу. Проаналізовано обставини, що сприяють створенню потенційної можливості Азії досягти панування над західним світом. Зауважено, що майбутні геополітичні перетворення визначають доцільність військового будівництва у демократичних правових державах як першочерговий захід їх державотворчого процесу.

Розглянуто позицію України стосовно військових аспектів співробітництва з країнами СНД, умови непідписання Україною ряду колективних документів військово-політичного характеру, намагання нашої держави перейти до співробітництва у військовій сфері на двосторонніх засадах. Наголошено, що основним вектором у схемі співробітництва України з ареалом СНД залишається вектор українсько-російського співробітництва. У цьому контексті визначено концептуальні моменти політики РФ щодо країн СНД, основні пункти її Воєнної доктрини. Вміщено таблиці, де порівняно геополітичні пріоритети Російської Федерації та України, динаміку довіри населення США та Росії до національних збройних сил тощо. Зроблено висновок, що відмінності у геополітичних орієнтирах України та РФ, розбіжність національних інтересів обох держав, принципова відмінність їх військових традицій та інше позначається на українсько-російських міждержавних відносинах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4Рос)112 + Ц1,8(4Рос)

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Воєнна наука, воєнна політика та оєнні доктрини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х919.141

Рубрики:

Заборонені засоби ведення війни

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено тенденції до зменшення кількості протягом 2000 р. Збройних Сил Росії. Новим керівництвом Росії була актуалізована проблема прискореного внесення якісних змін у російську військову сферу, бо її руйнування стало загрозою територіально-політичної цілісності Російської Федерації. Цей процес супроводжувався динамічним оновленням нормативно-правової бази стосовно військово-політичної сфери російської держави та суспільства. Проаналізовано Концепцію національної безпеки, Воєнну доктрину, Концепцію зовнішньої політики, Доктрину інформаційної безпеки Російської Федерації; спрогнозовано зміни в Збройних Силах РФ до 2005 р. відповідно з останніми рішеннями її військово-політичного керівництва.

Висвітлено історію становлення взаємовідносин України та НАТО, основні питання взаємодії сторін. Досліджено участь України у діяльності Ради Євро-Атлантичного Партнерства, у Програмі "Партнерство заради миру". Проналізовано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, наслідки її підписання для нашої держави. Взаємодія України з Північноатлантичним альянсом свідчить про перевагу організованого підходу над чинниками стихійності в процесі налагодження стосунків між Києвом і Брюсселем.

Розглянуто морально-етичні проблеми, які постали перед Збройними силами України на шляху їх професіоналізації, зокрема, створення системи позитивної мотивації діяльності у військовій сфері, використання армії як суб'єкта виховання патріотизму, національної свідомості, необхідність переосмислення військовими характеристик власної професії, створення дієвого механізму державно-патріотичної підтримки військового будівництва.

Розкрито теоретичні засади політології як науки. Описано теорію демократичного суспільства, висвітлено особливості функціонування інститутів державного управління сучасної України за умов продовження трансформаційних процесів у державі та залучення її у світові політичні процеси як повноправного члена світової спільноти. Проаналізовано роль Збройних Сил у демократичній державі, її становлення, соціально-економічні умови розвитку демократії в Україні, основні напрямки зовнішньої політики держави.

Раскрыты теоретические основы политологии как науки. Описана теория демократического общества, освещены особенности функционирования институтов государственного управления современной Украины в условиях продолжения трансформационных процессов в государстве и привлечения ее в мировые политические процессы как полноправного члена мирового сообщества. Проанализированы роль Вооруженных Сил в демократическом государстве, его становление, социально-экономические условия развития демократии в Украине, основные направления внешней политики государства.

Проаналізовано новий політичний курс вищого російського керівництва щодо західних країн, зокрема, США. Досліджено нові тенденції в стосунках США, НАТО та Росії.

Проаналізовано проблеми трансформації світового порядку, ключові етапи його розвитку. Підкреслено складність прогнозування подальшого цивілізаційного розвитку.

Розглянуто значення силового сприяння Росії виходу Абхазії та Південної Осетії зі складу Грузії і визнання їх незалежності, що виходить далеко за межі Північнокавказького регіону. Це подія світового значення, адже Росія, услід за іншими державами, "переступила" через ялтинсько-потсдамську систему світового устрою. Від цієї системи вже відмовилися чотири з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН: США, Велика Британія і Франція визнали незалежність Косова, а Росія - незалежність північнокавказьких автономій.

Здійснено комплексний аналіз сутності, змісту, структури, механізмів формування та напрямів практичної реалізації військової могутності сучасної Української держави. Розглянуто військову могутність як складне багатопотенціальне соціально-політичне утворення, що визначає характер адаптації незалежної України до регіональних і світових геополітичних реалій, а також впливає на кількісно-якісні характеристики подальшого становлення національної воєнної організації. Систематизовано й оновлено понятійно-категоріальний апарат теорії та практики забезпечення військової могутності держави. Розкрито взаємозв'язок між військовою могутністю сучасної держави та її воєнною безпекою і обороноздатністю. Визначено сукупність державних механізмів, призначених для формування військової могутності України. Досліджено шляхи підвищення ефективності їх функціонування. Висвітлено взаємовплив військової політики Української держави та її військової могутності на прикладі взаємодії України з Російською Федерацією та НАТО.

Висвітлено теоретичні та практичні засади політології. Охарактеризовано структуру, функції та види політики. Розглянуто специфіку політичної діяльності різних соціальних суб'єктів, показано залежність державотворчого процесу від адекватного розуміння його учасниками національних інтересів і масштабних політичних завдань, що стоять перед Україною. Подано інформацію про класифікацію політичних систем, форми держави, основні типи політичних режимів, партійні коаліції, групи тиску в політиці (лобі). Увагу приділено проблемам політичної культури, типам політичних ідеологій, сутності громадянського суспільства, політичним кризам і конфліктам, політичному маркетингу та менеджменту, геополітичним аспектам розвитку України.

Розглянуто традиційні та інноваційні аспекти дослідження політичних систем. Розкрито особливості формування політичної системи України. Визначено історичні джерела суспільного прагнення до власної державності. Вказано на критичне домінування неформальних підходів у становленні та використанні національного різновиду політичної системи. Останні є головними чинниками її дестабілізації. Їх подолання віднесено до головних напрямків набуття політичною системою України європейських ознак та характеристик.

Розглянуто філософсько-методологічні основи, стан і тенденції розвитку процесів, які визначають сутність і структуру глобальної та національної безпеки в довгостроковій перспективі. Висвітлено практичні аспекти діяльності держави щодо забезпечення національної безпеки, зокрема щодо розробки і впровадження державної політики та стратегічного планування в цій сфері. Викладено основи інформаційно-аналітичного забезпечення політики національної безпеки, державної політики щодо подолання корупції та забезпечення обороноздатності України, в тому числі концептуальні підходи щодо оцінювання оборонної достатності держави.

Подано у концентрованій формі великий обсяг інформації з різних аспектів і проблем праці та соціально-трудових відносин: фізіології та психології праці, організації та нормування праці, економіки праці та соціально-трудових відносин, управління персоналом, управління зайнятістю, соціальної політики, мотиваційного менеджменту, розвитку персоналу тощо. Розглянуто, як усталені терміни та поняття, так і актуальні нині соціально-економічні явища, такі як: гідна праця, інтелектуальний капітал, інноваційна праця, соціальний капітал, гнучкі режими роботи і багато інших.